| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Компанія надає інформацію про суттєву облікову політику. Інформація про облікову політику є суттєвою, якщо без неї користувачі фінансової звітності не зможуть зрозуміти іншу суттєву інформацію у фінансовій звітності. Крім того, у деяких випадках Компанія може надавати несуттєву інформацію про облікову політику, якщо її розкриття не приховує суттєву інформацію про облікову політику. |
| Опис облікової політики щодо запозичень |
Позикові кошти. Позикові кошти враховуються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Витрати з позикових коштів відносяться на витрати на пропорційно-тимчасовій основі з використанням методу ефективної процентної ставки або капіталізуються. Позикові засоби класифікуються як поточні зобов'язання, за винятком випадків, коли Компанія має безумовне право звітного періоду відстрочити врегулювання зобов'язання як мінімум на 12 місяців незалежно від того, чи планує вона користуватися цим правом.
Якщо право відстрочити врегулювання зобов'язання залежить від виконання підприємством певних умов, то таке право існує на дату закінчення звітного періоду, лише якщо підприємство виконало всі умови до цієї дати. |
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Умовний актив не визнається в звіті про фінансовий стан компанії, але розкривається у фінансовій звітності, якщо вірогідно отримання економічних вигід.
Умовні зобов’язання не визнаються у звіті про фінансовий стан, якщо не існує ймовірності, що для погашення зобов'язання буде необхідний відтік економічних ресурсів, і його можна обґрунтовано оцінити. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок на прибуток розраховується балансовим методом відносно перенесених з минулих періодів податкових збитків і тимчасових різниць, що виникають між податковою базою активів і зобов'язань і їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.
Суми відстрочених податків розраховуються за ставками оподаткування, які введені в дію або мають бути введені в дію на звітну дату і які, як очікується, застосовуватимуться в періодах, коли буде сторнована тимчасова різниця або використаний перенесений податковий збиток.
Відстрочені податкові активи по тимчасових різницях, які зменшують базу оподаткування, і перенесені податкові збитки визнаються тільки в тій мірі, в якій існує вірогідність отримання прибутку до оподаткування, відносно якого можна буде реалізувати тимчасові різниці.
Визнаний відстрочений податковий актив являє собою суму податку на прибуток, яка може бути зарахована проти майбутніх податків на прибуток, і відображається у звіті про фінансовий стан. Оцінка майбутніх оподатковуваних прибутків та суми податкового кредиту, використання якого є можливим у майбутньому, базується на середньостроковому плані та результатах його екстраполяції на майбутні періоди. |
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Амортизація.
Оцінка термінів корисного використання об’єктів основних засобів вимагає застосування професійних суджень з урахуванням строків експлуатації подібних активів у минулому. Компанія одержує майбутні економічні вигоди від активів переважно у результаті їх використання. Однак такі чинники, як технічний та економічний знос та старіння, часто призводять до скорочення економічних вигід від активів. Керівництво оцінює залишкові строки експлуатації відповідно до поточного технічного стану активів та оціночного періоду, протягом якого Компанія, як очікується, отримає вигоди від їх використання. При цьому враховуються такі основні чинники:
(а) передбачуване використання активів;
(б) прогнозний знос залежно від експлуатаційних параметрів та регламенту технічного обслуговування; і
(в) технічний або економічний знос внаслідок зміни ринкових умов.
Термін корисного використання основних засобів, встановлений при первісному визнанні об’єкта основних засобів, не може перевищувати:
Будівлі і споруди 50 років
Машини та обладнання 30 років
Інструменти та прилади 15 років
Інші основні засоби 12років
Термін корисного використання встановлюється виходячи з очікуваного терміну використання об'єкта у сумі повних місяців такого використання.
Відповідно до облікової політики компанії ліквідаційна вартість основних засобів встановлюється на рівні нуля. Ліквідаційна вартість, методи амортизації та терміни експлуатації переглядаються і, при необхідності, коригуються на кожну звітну дату перспективно.
Амортизація визнається на прямолінійній основі протягом очікуваного строку корисного використання нематеріальних активів, що мають обмежений строк корисного використання.
Строки корисного використання груп нематеріальних активів представлені таким чином:
Інші нематеріальні активи 1-10 років
Ліквідаційна вартість всіх нематеріальних активів прирівнюється нулю.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не амортизуються. Компанія проводить перевірку на наявність ознак знецінення таких нематеріальних активів шляхом порівняння суми очікуваного відшкодування з його балансовою вартістю або щорічно, або кожного разу, коли виникають ознаки можливого зменшення корисності нематеріального активу.
Термін корисного використання нематеріального активу, який не амортизується, Компанія переоцінює у кожному періоді для визначення, чи продовжують події та обставини підтверджувати оцінку невизначеності строку корисного використання такого активу. Якщо такі події та обставини не підтверджують її, зміна оцінок корисного використання цього активу з невизначеного на певний Компанія враховує, як зміни в облікових оцінках. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Подальша оцінка фінансових активів. Після первісного визнання Компанія оцінює фінансовий актив за:
а) амортизованою вартістю;
б) справедливою вартістю через інший сукупний дохід; або
в) справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Припинення визнання фінансових активів. Компанія припиняє визнання фінансового активу тоді і тільки тоді, коли:
а) спливає строк дії передбачених договором прав на грошові потоки від цього фінансового активу; або
б) вона передає цей фінансовий актив і ця передача відповідає вимогам для припинення визнання; або
в) перегляд грошових потоків за фінансовим активом або модифікація фінансового активу в інший спосіб призводить до істотної зміни (понад 10%) теперішньої вартості переглянутих або модифікованих грошових потоків (з використанням первісної ефективної ставки відсотку цього фінансового активу).
Фінансові активи. Списання. Фінансові активи
списуються повністю або частково, коли Компанія вичерпала всі практичні можливості щодо їх стягнення і дійшла висновку про необґрунтованість очікувань відносно відшкодування таких активів. Визначення грошових потоків, за якими немає обґрунтованих очікувань щодо відшкодування, потребує застосування суджень. Керівництво врахує наступні ознаки відсутності обґрунтованих очікувань щодо відшкодування таких активів: [кількість днів прострочення платежу, процес ліквідації або процедура банкрутства, справедлива вартість забезпечення є меншою за витрати на стягнення або завершення заходів із примусового стягнення].
Списання це подія припинення визнання. Компанія може списати фінансові активи, щодо яких ще вживаються заходи з примусового стягнення, коли Компанія намагається стягнути суми заборгованості за договором, хоча у неї немає обґрунтованих очікувань щодо їх стягнення. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти і їх еквіваленти включають гроші в касі, грошові кошти на банківських рахунках до запитання і інші короткострокові високоліквідні інвестиції з первинним терміном розміщення не більше трьох місяців, які схильні до незначного ризику зміни вартості.
Всі грошові кошти обліковуються за номінальною вартістю.
Овердрафти відображаються в Балансі як короткострокові кредити.
Сума грошових коштів, які Компанія не може використати для поточної діяльності, зокрема, за рахунками в банках, щодо яких є сумніви в можливості отримання грошових коштів, відображається в складі інших поточних або довгострокових активів і не є грошовими коштами.
Еквівалентами грошових коштів визнаються депозитні вклади до запитання, а також зі строком розміщення до 3-х місяців включно. Інші депозитні рахунки та вклади визнаються інвестиціями та обліковуються як фінансові активи, що оцінюються за амортизованою вартістю.
Депозити, розміщені на строк більше 3-х місяців, є фінансовими активами, що оцінюються за амортизованою вартістю, і поділяються на:
а) короткострокові – на строк від 3-х до 12 місяців. |
| Опис облікової політики щодо дивідендів |
Дивіденди признаються як зобов'язання і віднімаються з капіталу на звітну дату, тільки якщо вони оголошені до або на звітну дату. Інформація про дивіденди розкривається в примітках до фінансової звітності, якщо вони запропоновані до звітної дати або запропоновані або оголошені після звітної дати, але до затвердження фінансової звітності до випуску. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Заробітна плата, єдиний соціальний внесок України, щорічні відпускні і лікарняні, преміальні і негрошові винагороди (наприклад, безкоштовне медичне обслуговування) нараховуються того року, в якому відповідні послуги надаються працівниками Компанії. Компанія платить передбачені законодавством внески до Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, Фонду загальнодержавного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійного фонду у вигляді єдиного соціального внеску на користь своїх співробітників. Внесок розраховується як відсоток від поточної валової суми заробітної плати і відноситься на витрати у міру їх виникнення. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати враховуються згідно методу нарахування. Витрати визнаються в разі зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, які можуть бути надійно оцінені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу їх вартості між відповідними звітними періодами. |
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу та фінансових витрат |
Фінансові доходи і витрати включають процентні доходи і витрати за фінансовими активами і зобов’язаннями, ефект дисконтування пенсійних зобов’язань і резерву по виведенню активів з експлуатації, а також прибутки та збитки від курсових різниць. Процентні доходи і витрати визнаються з використанням методу ефективної процентної ставки, виходячи з бази їх нарахування та строку використання відповідних активів і зобов’язань. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Класифікація фінансових активів. Класифікація фінансових активів здійснюється виходячи з:
І. Бізнес-моделі, що використовується Компанією для управління фінансовими активами.
ІІ. Характеристик фінансового активу, пов'язаних з передбаченими договором грошовими потоками.
Компанія класифікує фінансові активи на такі групи:
• фінансові активи, що оцінюються за амортизованою вартістю;
• фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (боргові);
• фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (корпоративні права);
• фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток;
• фінансові активи, які на власний розсуд класифіковані без права подальшої рекласифікації як такі, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
До фінансових активів відносяться: грошові кошти та їх еквіваленти; дебіторська заборгованість; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Визнання фінансових активів. Компанія визнає фінансовий актив в своєму Звіті про фінансовий стан тоді і тільки тоді, коли Компанія стає стороною за договором, що визначає умови відповідного інструмента.
Купівля або продаж фінансових активів, здійснена Компанією на стандартних умовах, визнається з використанням методу обліку за датою розрахунку.
Первісна оцінка фінансових активів. Фінансовий актив під час первісного визнання Компанія оцінює за справедливою вартістю, збільшеною на суму витрат на угоду, що напряму відносяться до придбання або випуску фінансового активу, окрім фінансового активу, оцінюваного за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Методи оцінки, такі як модель дисконтування грошових потоків, а також моделі, основані на даних аналогічних операцій, що здійснюються на ринкових умовах, або на результатах аналізу фінансових даних об'єкта інвестицій, використовуються для визначення справедливої вартості окремих фінансових інструментів, для яких ринкова інформація про ціну угод відсутня. За відсутності аналогічних фінансових інструментів для оцінки справедливої вартості довгострокових фінансових активів були застосовані професійні судження.
Для дисконтування майбутніх грошових виплат або надходжень Компанія використовує ставку залучення дода-ткових позикових коштів, яка розраховується, з урахуванням періоду запозичення як середня ставка за півроку на підставі вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафтів), опублікованих на офіційному сайті НБУ. У разі відсутності зазначеної статистичної інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, для дисконтування майбутніх грошових виплат чи надходжень Компанія використовує середню відсоткову ставку за новими кредитами нефінансовим корпораціям (у розрізі видів валют та строків погашення) опублікованій на офіційному сайті НБУ, за 6 місяців, які передують місяцю здійснення операції, якщо інше не передбачено іншими рішеннями управління Компанії.
Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між спра-ведливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Класифікація фінансових зобов’язань. Компанія класифікує фінансові зобов'язання на такі групи:
• фінансові зобов'язання, що оцінюються за амортизованою вартістю;
• фінансові зобов'язання, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, включно з похідними інструментами, що є зобов'язаннями;
• фінансові зобов'язання, які на власний розсуд класифіковані без права подальшої рекласифікації як такі, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Класифікація фінансових зобов'язань, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток за-стосовується до похідних фінансових інструментів, фінансових зобов'язань, утримуваним для торгівлі (наприклад, короткі позиції по цінних паперах), умовної винагороди, визнаної покупцем при об'єднанні бізнесу, та інших фінансових зобов'язань, визначених як такі при первісному визнанні, та договорів фінансової гарантії та зобов'язань із надання кредитів.
До фінансових зобов’язань відносяться: кредиторська заборгованість за основною діяльністю та інша кредиторська заборгованість, заборгованість за позиковими коштами, фінансові гарантії та інші фінансові зобов’язання.
Визнання фінансових зобов'язань. Компанія визнає фінансове зобов'язання в своєму Звіті про фінансовий стан тоді і тільки тоді, коли Компанія стає стороною за договором, що визначає умови відповідного інструмента.
Первісна оцінка фінансових зобов'язань. Фінансове зобов'язання під час первісного визнання Компанія оці-нює за справедливою вартістю, зменшеною в разі фінансового зобов'язання, оцінюваного не за справедливою вартістю через прибуток або збиток, на суму витрат на угоду, що напряму відносяться до придбання або випуску фінансового зобов'язання.
Подальша оцінка фінансових зобов'язань. Після первісного визнання Компанія оцінює фінансове зобов'язання за:
а) амортизованою вартістю;
б) справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Компанія не здійснює рекласифікацію фінансових зобов'язань.
Припинення визнання фінансових зобов'язань. Компанія припиняє визнання фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання) тоді і тільки тоді, коли воно погашене, тобто коли передбачене договором зобов'язання виконане, анульоване або припинене після закінчення строку.
Угода між Компанією та кредитором щодо заміни одного боргового інструмента на інший з істотно відмінними умовами обліковується як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання. Аналогічно істотна модифікація умов наявного фінансового зобов'язання або його частини (не-залежно від того, чи викликана вона фінансовими труднощами Компанії) обліковується як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання.
Умови вважаються суттєво відмінними, якщо дисконтована приведена вартість грошових потоків відповідно до нових умов, включаючи всі сплачені винагороди за вирахуванням отриманих винагород, дисконтованих із використанням первісної ефективної процентної ставки, як мінімум, на 10% відрізняється від дисконтованої приведеної вартості решти грошових потоків від первісного фінансового зобов'язання.
Якщо обмін борговими інструментами чи модифікація умов обліковується як погашення, всі витрати або сплачені винагороди визнаються у складі прибутку чи збитку від погашення. Якщо обмін або модифікація не обліко-вується як погашення, всі витрати чи сплачені винагороди відображаються як коригування балансової вартості зобов'язання і амортизуються протягом строку дії модифікованого зобов'язання, що залишився.
Фінансові зобов'язання, віднесені у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток. Компанія може віднести окремі зобов'язання у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток при первісному визнанні. Прибутки та збитки за такими зобов'язаннями відображаються у складі прибутку чи збитку, крім суми змін у справедливій вартості, яка пов'язана зі змінами кредитного ризику за цим зобов'-язанням (визначається як сума, яка не відноситься до змін ринкових умов, внаслідок яких виникає ринковий ризик), яке відображене в іншому сукупному доході та в подальшому не рекласифікується у прибуток чи збиток. Це можливо, якщо таке представлення не створює або не збільшує облікову невідповідність. У такому випадку прибутки та збитки, пов'язані зі змінами кредитного ризику за зобов'язанням, також відображаються у складі прибутку чи збитку.
Компанія може класифікувати зобов'язання, що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо її право відстрочити погашення цих зобов'язань зумовлене виконанням спеціальних умов протягом 12 місяців після завершення звітного періоду.
Компанія може класифікувати зобов'язання, що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо її право відстрочити погашення цих зобов'язань зумовлене виконанням спеціальних умов протягом 12 місяців після завершення звітного періоду.
Компанії необхідно розкрити інформацію, яка дозволяє користувачам усвідомити ризик того, що зобов'язання можуть підлягати поверненню протягом 12 місяців після завершення звітного періоду:
інформацію про спеціальні умови, коли підприємство їх має виконати;
- балансову вартість пов'язаних зобов'язань;
- а також факти та обставини, пов'язані з виконанням цих умов.
Заборгованість за відсотками за кредити або позики включається до Звіту про фінансовий стан у той самий рядок, у якому відображено основну суму заборгованості за відповідними кредитами або позиками (довгостроковими та/або короткостроковими). |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції в іноземній валюті підлягають відображенню в обліку за поточним курсом на дату здійснення операції.
Залишки за рахунками в іноземній валюті підлягають переоцінці за поточним курсом на дату складання звітності.
Поточним курсом визнається офіційний курс гривні щодо іноземних валют за даними офіційного сайту Національного банку України (НБУ).
Курсова різниця, що виникає при переоцінці залишків грошових коштів за рахунками в іноземній валюті на дату складання звітності, визнається як дохід або витрати в періоді її виникнення. Ця курсова різниця підлягає відображенню в складі інших операційних доходів (витрат). |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Якщо не вказане інше, усі суми в цій фінансовій звітності представлені в національній валюті України, українській гривні, яка також є функціональною валютою Компанії |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Втрати від зменшення корисності фінансових активів. Резерв під очікувані кредитні збитки. Компанія визнає оціночний резерв під очікувані кредитні збитки за:
а) фінансовими активами, що оцінюються за амортизованою вартістю;
б) борговими фінансовими активами, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.
Під порядок знецінення підпадають:
а) видані позики;
б) дебіторська заборгованість, визнана відповідно до МСФЗ (IFRS) 15;
в) активи за договором, визнані відповідно до МСФЗ (IFRS) 15;
г) дебіторська заборгованість за фінансовою орендою;
ґ) інвестиції в боргові цінні папери, що утримуються для отримання грошових потоків в рахунок погашення основної суми боргу та відсотків;
д) інвестиції в боргові цінні папери, що утримуються для отримання грошових потоків в рахунок погашення основної суми боргу, відсотків, а також від їхнього продажу. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Податок на прибуток наведений у фінансовій звітності відповідно до законодавства України, яке вступило в дію або повинно бути введено в дію на звітну дату. Витрати з податку на прибуток включають поточні податки та відстрочене оподаткування та відображаються у складі прибутку чи збитку за рік, якщо тільки вони не мають бути відображені в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу у зв’язку з тим, що вони стосуються операцій, які також відображені у цьому самому або іншому періоді в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Нематеріальні активи. Придбані нематеріальні активи первісно оцінюються за собівартістю. Собівартість нематеріального активу складається з ціни його придбання (включаючи будь-які імпортні мита та податки на при-дбання, що не відшкодовуються), а також із будь-яких видатків на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього.
Після первісного визнання Компанія застосовує модель собівартості (нематеріальні активи відображаються за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення). Наступні витрати, понесені після первісного визнання придбаного нематеріального активу лише зрідка визнаються в складі балансової вартості активу. Усі інші витрати відносяться на витрати у тому періоді, в якому вони були понесені.
Якщо Компанія виступає орендарем за договором оренди нематеріальних активів, вона не застосовує МСФЗ (IFRS) 16 «Оренда» для таких активів та визнає орендні платежі за такою орендою як витрата або лінійним методом протягом строку оренди, або з використанням іншого систематичного підходу. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Акціонерний капітал утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій Компанії. Перевищення справедливої вартості внесених у капітал сум над номінальною вартістю випущених акцій обліковується у складі капіталу як емісійний дохід.
Компанія представляє акціонерний капітал в складі статті «Статутний капітал» Звіту про фінансовий стан
Статутний капітал формується з внесків Учасників Компанії Перевищення справедливої вартості внесених у капітал сум над номінальною вартістю частки в статутному капіталі обліковується у складі іншого додаткового капіталу. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Оренда. У момент укладення договору Компанія оцінює, чи є угода орендою або чи містить вона ознаки оренди, тобто визначає, передає договір право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду часу в обмін на відшкодування.
Компанія як орендар. Керівництво застосовує професійне судження для того, щоб визначити, чи переважно всі ризики та вигоди від володіння фінансовими та орендними активами, коли Компанія є орендодавцем, передаються контрагентам, зокрема, які ризики та вигоди є найбільш суттєвими і з чого складаються переважно всі ризики та вигоди.
При визначенні строку оренди керівництво враховує усі факти та обставини, які створюють економічні стимули для використання можливості подовження договору чи відмови від можливості його припинення. Опціони на подовження (або періоди часу після строку, визначеного умовами опціонів на припинення оренди) включаються до строку оренди тільки у тому випадку, якщо існує достатня впевненість у тому, що договір буде подовжено (або не буде припинено).
Для оренди офісних приміщень (обладнання та транспортних засобів), як правило, найбільш значущими є такі фактори:
• у Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо для припинення (чи відмови від подовження) договору оренди встановлені значні штрафи.
• у Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо будь-які капіталізовані витрати на покращення орендованого активу, як очікується, матимуть істотну ліквідаційну вартість.
В інших випадках Компанія розглядає інші фактори, у тому числі тривалість оренди у минулих періодах, а також витрати і порушення у звичайному порядку діяльності, які потребуватимуться для заміни орендованого активу.
Компанія застосовує єдиний підхід до визнання та оцінки всіх договорів оренди, за винятком короткострокової оренди, оренди активів з низькою вартістю. Компанія визнає зобов'язання з оренди щодо здійснення орендних платежів і активи у формі права користування, які представляють собою право на використання базових акти-вів. У Компанії немає права використовувати ідентифікований актив, якщо орендодавець має суттєве право замінити актив протягом терміну використання, навіть якщо актив безпосередньо вказаний у договорі оренди. Такий договір не містить компонента оренди. Якщо Компанія не може легко визначити наявність у орендодавця суттєвого права на заміну, Компанія розцінює цей факт таким, що право на заміну не є суттєвим.
Можливості подовження та припинення договорів оренди. Можливості подовження та припинення договорів передбачені у низці договорів оренди активів Компанії. Вони використовуються для забезпечення максимальної операційної гнучкості при управлінні активами, які Компанія використовує у своїй діяльності. У тих випадках, коли опціон фактично виконаний (чи не виконаний) або у Компанії виникає зобов'язання виконати (чи не виконати) його, оцінка строку оренди переглядається. Оцінка наявності достатньої упевненості переглядається лише у разі значних подій або значних змін в обставинах, які впливають на оцінку і які Компанія може контролювати.
Звільнення з оренди. Компанія застосовує звільнення від визнання щодо короткострокової оренди до своїх короткострокових договорів оренди (тобто, до договорів, за якими на дату початку оренди термін оренди становить не більше 12 місяців і які не містять права (опціону) на купівлю базового активу). Компанія також застосовує звільнення від визнання щодо оренди активів з низькою вартістю до договорів оренди базових активів вартістю в сумі, що є гривневим еквівалентом 5 000 дол. США на дату договору оренди. Орендні платежі по короткостроковій оренді, оренді активів з низькою вартістю визнаються як витрати лінійним методом протягом терміну оренди. Незалежно від вартості IT-техніку, предмети меблів, інструменти та інвентар Компанія відносить до базових активів із низькою вартістю.
Компанія як орендодавець. Оренда, за якою у Компанії залишаються практично всі ризики і вигоди, пов'язані з володінням активом, класифікується як операційна оренда. Орендний дохід, що виникає, враховується лінійним методом протягом терміну оренди і включається в інший операційний дохід.
Первісні прямі витрати, понесені при укладенні договору операційної оренди, включаються до балансової вартості переданого в оренду активу і визнаються протягом терміну оренди на тій же основі, що і дохід від оренди.
Суборенда. Компанія класифікує суборенду як операційну оренду у разі, якщо головний договір, у якому ком-панія виступає проміжним орендодавцем, є короткостроковою орендою. В іншому випадку суборенда класифікується на підставі активу з права користування, обумовленого головним договором оренди, у якому компанія виступає проміжним орендодавцем.
У зв’язку з тим, що відсоткова ставка, закладена в договорі оренди, не може бути легко визначена, Компанія, виступаючи за таким договором проміжним орендодавцем, використовує ставку дисконтування, що використо-вується в головному договорі оренди (скориговану з урахуванням первинних прямих витрат, пов'язаних із суборендою), для оцінки чистої інвестиції в суборенду.
Якщо період суборенди збігається зі строком оренди за головним договором, що залишився, умови суборенди найчастіше призводять до того, що активи у формі права користування класифікуються як фінансова оренда з точки зору Компанії - проміжного орендодавця. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
У Звіті про фінансовий стан запаси враховуються за собівартістю або чистою вартістю реалізації залежно від того, яка з цих сум менша. Чиста вартість реалізації – це розрахункова ціна реалізації у ході нормального ведення бізнесу за вирахуванням оціночних витрат на доведення запасів до завершеного стану та витрат на збут.
Списання запасів. Компанія при списанні запасів використовує метод ФІФО.
Компанія використовує один і той же метод списання для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання.
Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) повністю списується на відповідну статтю витрат при їх передачі в експлуатацію. |
| Опис облікової політики щодо заліку взаємних вимог фінансових інструментів |
Взаємозалік фінансових інструментів. Частина операцій купівлі-продажу здійснюється із використанням взаємозаліків або інших розрахунків у негрошовій формі. Як правило, ці операції здійснюються у формі взаємозаліків або за рахунок циклу негрошових операцій за участю декількох компаній. Негрошові розрахунки включають також розрахунки векселями, які є борговими інструментами.
Взаємозалік фінансових активів та зобов’язань, з подальшим включенням до звіту про фінансовий стан лише їхньої чистої суми, може здійснюватися лише у випадку існування юридично визначеного права взаємозаліку визнаних сум, коли є намір провести розрахунок на основі чистої суми або одночасно реалізувати актив та розрахуватися за зобов’язаннями. При цьому право на взаємозалік (а) не повинне залежати від майбутніх подій та (б) повинне мати юридичну силу в усіх наступних обставинах: (i) у ході звичайного ведення бізнесу,
(ii) у випадку дефолту та (iii) у випадку неплатоспроможності або банкрутства.
Продажі та закупівлі, що, як очікується, будуть врегульовані у формі взаєморозрахунків чи інших негрошових розрахунків, визнаються на основі управлінської оцінки справедливої вартості, яка буде отримана чи передана у ході негрошових розрахунків. Справедлива вартість визначається на основі наявних доступних ринкових даних. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основні засоби обліковуються за моделлю переоцінки (за переоціненою вартістю, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки за вирахуванням подальшої накопиченої амортизації та подальших накопичених збитків від знецінення (зменшення корисності)). При переоцінці основних засобів Компанія застосовує метод виключення накопиченої амортизації з валової балансової вартості основного засобу.
Оцінка основних засобів здійснюється з достатньою регулярністю для того, щоб справедлива вартість активу суттєво не відрізнялася від його балансової вартості. Оскільки більшість основних засобів має спеціалізований характер, їх справедлива вартість визначається з використанням амортизованої вартості заміщення (рівень 3).
На балансову вартість основних засобів впливає оцінка амортизованої вартості їх заміщення та інших ресурсів (робочого капіталу). Зміни цих припущень можуть мати істотний вплив на справедливу вартість основних засобів.
Різниця між амортизацією, нарахованою на первісну вартість активу, та амортизацією, нарахованою на балансову вартість активу, перекласифіковується з капіталу у дооцінках основних засобів до нерозподіленого прибутку регулярно, починаючи з місяця, наступного за місяцем визнання переоцінки.
Незавершене будівництво - це недобудована частина основних засобів, включаючи передоплати постачальникам. Незавершене будівництво не амортизується.
Витрати на дрібний ремонт і обслуговування відносяться на витрати того фінансового періоду, в якому вони були понесені. Вартість заміни значних компонентів основних засобів капіталізується, а компоненти, які були замінені, списуються.
Компанія зобов’язана провести тести на знецінення відповідно до МСБО 36 для своїх підрозділів, що генерують грошові кошти, де визначені показники знецінення. Одним із визначальних факторів у визначенні одиниці, що генерує грошові кошти, є здатність генерувати незалежні грошові потоки для цієї одиниці.
Також на кожну звітну дату Керівництво аналізує основні засоби на предмет їх можливого знецінення. Якщо присутні будь-які ознаки знецінення, Керівництво розраховує відшкодовану суму, яка є справедливою вартістю активу за вирахуванням витрат на продаж або вартість його використання, залежно від того, яка з цих сум вище. Балансова вартість основних засобів списується до відшкодованої суми, а збиток від їх знецінення і переоцінки признається в інших сукупних прибутках в сумі залишку попередньої дооцінки активу. У фінансовому результаті визнається тільки сума перевищення знецінення/переоцінки над сумою позитивної переоцінки. Збиток від знецінення активу, визнаний в попередніх періодах, сторнується, якщо сталися зміни в розрахунках, які застосовувалися для визначення вартості використання активу або його справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж.
Критичні бухгалтерські оцінки та судження, пов'язані з визначенням відновлюваних цінностей основних засобів, далі розкриваються в Примітці 800500.
Об'єкти основних засобів знімаються з обліку при їх вибутті або у випадку, якщо від їх подальшого використання не очікується отримання економічних вигід. Прибуток і збитки від вибуття активів визначаються шляхом порівняння отриманих коштів і балансової вартості цих активів і визнаються у складі інших доходів та витрат Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) у періоді, в якому визнання активу припиняється. Після вибуття активу залишковий капітал у дооцінках такого активу перекласифіковується до нерозподіленого прибутку.
Надходження від продажу вироблених у процесі тестування виробничого обладнання зразків продукції Компанія враховує у складі прибутку чи збитків. Собівартість проданих зразків продукції визнається відповідно до МСБО (IAS) 2 «Запаси». Будь-які такі надходження та витрати, а також статті звіту про прибутки та збитки, до яких вони включені, Компанія розкриває у звітності, оскільки така продукція не вважається виробленою під час звичайної діяльності Компанії. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення майбутніх виплат і платежів визнаються у випадках, коли у Компанії є поточні юридичні або пе-редбачувані зобов'язання в результаті минулих подій, коли існує вірогідність відтоку ресурсів для того, щоб розрахуватися по зобов'язаннях, і їх суму можна розрахувати з достатньою мірою точності. Коли існує декілька схожих зобов'язань, вірогідність того, що буде потрібний відтік грошових коштів для їх погашення, визначається для усього класу таких зобов'язань.
Компанія формує наступні види забезпечення майбутніх виплат і платежів:
• резерв під забезпечення виплат відпусток;
• резерв під забезпечення виплат за судовими позовами;
Резерви оцінюються за приведеною вартістю витрат, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов'я-зання з використанням процентної ставки (до оподаткування), що відбиває поточні ринкові оцінки вартості грошей в часі і ризики, властиві зобов'язанню. Збільшення резерву з часом признається як процентна витрата.
Коли Компанія очікує, що резерв буде відшкодований, наприклад, відповідно до договору страхування, сума відшкодування визнається як окремий актив, але тільки в тих випадках, коли відшкодування значною мірою гарантоване.
Припущення для визначення суми забезпечення майбутніх виплат і платежів. Резерви майбутніх виплат (або оціночні забезпечення) визнаються лише тоді, коли:
• Компанія має поточне зобов'язання (юридичне або обумовлене практикою) в результаті минулих подій;
• існує ймовірність, що для погашення цього зобов'язання потрібне буде відволікання ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди;
• може бути зроблена достовірна розрахункова оцінка суми зобов'язання.
При створенні резерву Компанія приймає до уваги тільки ті зобов'язання, які виникають в результаті минулих подій, не пов'язаних з майбутніми діями Компанії.
Сума, визнана в якості резерву, являє собою найкращу оцінку витрат, необхідних для врегулювання зобов'язання на звітну дату.
Якщо вплив тимчасової вартості грошей істотний, величина оціночного забезпечення дорівнює дисконтованій вартості очікуваних витрат на погашення зобов'язання.
При оцінці резервів, Компанія: бере до уваги ризики і невизначеність та не враховує прибуток від очікуваного вибуття активів, якщо таке вибуття тісно пов'язане з можливістю виникнення зобов'язання.
Якщо існують законодавчі вимоги, згідно з якими Компанія повинна робити соціальні виплати своїм співробітникам в майбутньому, то під ці зобов'язання формуються відповідні резерви. |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
ПДВ з операцій, які здійснює Компанія, стягується за наступними ставками: 20% при продажу на території Україні та імпорті товарів, робіт чи послуг, 14% при продажу деяких сільськогосподарських товарів, 7% при продажу медвиробів, лікарських засобів та 0% при експорті товарів та виконанні робіт або наданні послуг за межі України. Податкове зобов’язання з ПДВ дорівнює загальній сумі ПДВ, акумульованій за звітний період, і виникає на дату відвантаження товарів клієнту або на дату надходження коштів від клієнта залежно від того, яка подія відбулася раніше. Податковий кредит з ПДВ – це сума, на яку платник податку має право зменшити свої зобов’язання з ПДВ за звітний період. Право на податковий кредит з ПДВ виникає в момент отримання податкової накладної, яка видається в момент надходження оплати постачальнику, або в момент отримання товарів, робіт, послуг залежно від того, яка подія відбувається раніше.
Нереалізовані податковий кредит та зобов’язання з ПДВ відображається в Звіті про фінансовий стан на нетто-основі. У тих випадках, коли під знецінення дебіторської заборгованості був створений резерв під очікувані кредитні збитки, збиток від знецінення обліковується за валовою сумою заборгованості, включаючи ПДВ. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Компанія під час первісного визнання оцінює кредиторську заборгованість за справедливою вартістю, зменшеною на суму витрат за угодою. Компанія коригує суму кредиторської заборгованості з врахуванням впливу часової вартості грошей, якщо договір містить значний компонент фінансування.
Після первісного визнання Компанія оцінює кредиторську заборгованість за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка.
Поточну кредиторську заборгованість за ТМЦ, роботи, послуги, яка виникла в процесі операційної діяльності та строк оплати/погашення якої не перевищує 12 місяців, відображають в фінансовій звітності за номінальною вартістю/
Аванси отримані. Аванси отримані враховуються за собівартістю. Аванси відносяться в категорію довгострокових зобов’язань, якщо товари або послуги, за які здійснено аванс, будуть реалізовані через один рік або пізніше.
Дисконтування авансів отриманих не здійснюється, якщо момент поставки залежить від ініціативи покупця, якщо розмір змінної компенсації (винагорода) залежить від майбутніх подій, які не підконтрольні сторонам договору та в інших випадках.
Дисконтування авансів отриманих, за якими винесено відповідне професійне судження щодо наявності компоненту фінансування в договорі, здійснюється з дати отримання таких авансів.
Аванси отримані в валюті, що відрізняється від функціональної валюти Компанії, не підлягає перерахунку на кінець звітного періоду та відображається за курсом, за яким такі аванси були зараховані при первісному визнанні. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Компанія визнає дебіторську заборгованість, якщо має безумовне право на відшкодування, зумовлене лише плином часу, і оцінює її за ціною операції (згідно з визначенням, наведеним у МСФЗ 15), якщо торговельна дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування. Компанія коригує суму дебіторської заборгованості з врахуванням впливу часової вартості грошей, якщо договір містить значний компонент фінансування.
Після первісного визнання Компанія оцінює дебіторську за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка, а для дебіторської заборгованості ще й за мінусом оціночного резерву під очікувані кредитні збитки.
Поточну дебіторську заборгованість за ТМЦ, роботи, послуги, яка виникла в процесі операційної діяльності та строк оплати/погашення якої не перевищує 12 місяців, відображають в фінансовій звітності за номінальною вартістю (з урахуванням оціночного резерву під збитки для дебіторської заборгованості).
Компанія класифікує зобов'язання як непоточне, якщо вона має право на дату закінчення звітного періоду відстрочити врегулювання зобов'язання як мінімум на 12 місяців незалежно від того, чи планує вона користуватися цим правом. Якщо право відстрочити врегулювання зобов'язання залежить від виконання підприємством певних умов, то таке право існує на дату закінчення звітного періоду, лише якщо підприємство виконало всі умови до цієї дати.
Компанія може класифікувати зобов'язання, що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо її право відстрочити погашення цих зобов'язань зумовлене виконанням спеціальних умов протягом 12 місяців після завершення звітного періоду.
Компанії необхідно розкрити інформацію, яка дозволяє користувачам усвідомити ризик того, що зобов'язання можуть підлягати поверненню протягом 12 місяців після завершення звітного періоду:
- інформацію про спеціальні умови, коли підприємство їх має виконати;
- балансову вартість пов'язаних зобов'язань;
- а також факти та обставини, пов'язані з виконанням цих умов.
Аванси видані. Аванси видані відображаються у Звіті про фінансовий стан за собівартістю із врахуванням можливого знецінення. Якщо існує свідоцтво того, що товари або послуги, до яких відноситься аванс, не будуть отримані, відповідне знецінення признається у складі прибутку або збитку.
Аванси відносяться в категорію довгострокових активів, якщо товари або послуги, за які здійснений аванс, будуть отримані через один рік або пізніше, або якщо аванс відноситься до активу, який при первинному визнанні включається в категорію необоротних активів.
Аванси видані не є фінансовими активами, оскільки їх майбутня економічна вигода полягає у отриманні товарів чи послуг.
Знецінення авансів, виданих за довгострокові активи відображається у складі інших витрат Звіту про фінансові результати.
Аванси, видані в валюті, що відрізняється від функціональної валюти Компанії, не підлягає перерахунку на кінець звітного періоду та відображається за курсом, за яким такі аванси були зараховані при первісному визнанні. |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
У ході звичайної діяльності Компанія проводить операції з пов'язаними сторонами. Інформацію щодо операцій з пов’язаними сторонами розкрито у Примітці 818000.
Для обґрунтування суми винагороди компанія використовує метод порівняльної неконтрольованої ціни. При визначенні того, чи проводилися операції по ринкових або неринкових процентних ставках, використовуються професійні судження, якщо для таких операцій немає активного ринку. Підставою для таких суджень є ціноутворення щодо подібних видів операцій із непов’язаними сторонами та аналіз ефективної процентної ставки. |